Історія закладу освіти у селі Пустоварівка

(За В.Перервою, Н.Бабич)

Розвиток освіти села в середині XIX - початку XX ст.

Освіта і релігія завжди відігравали важливу роль у розвитку суспільства. Вони визначали рівень духовності народу.

У часи існування кріпацтва (до 1861 р.) парафіяльні школи на Київщині були вельми рідкісним явищем. Ті батьки, які бажали навчити своїх дітей грамоти, переважно робили це в приватному порядку, в місцевого дяка, псаломщика чи (рідше) у священика. Причини такого становища були об'єктивними - дорослі безоплатно працювали на панщині, а діти в цей час змушені були доглядати домашнє господарство. Крім того, грамотність мало змінювала життя кріпака - він все-одно залишався власністю поміщика, яку останній міг продати, подарувати, програти в карти чи поміняти на породистого пса. Вчитися грамоті доводилося довго, а застосовувати набуті навички - рідко. Та й хто б фінансував навчання школі ж потрібне опалення, підручники, приладдя, оплата праці вчителя. З огляду на вищесказане, поміщики не особливо переймалися освітою кріпаків. Якщо навіть дяк чи пастир збирали дітей для навчання, то до школи нерідко прибували поміщицькі економи і виганяли дітей допомагати батькам. "А навіщо їх учити? Краще ж, як мужик дурний!" - відверто заявив один із підпанків священику Петру Лебединцеву на прийомі у Владислава Браницького.

До початку індустріального XX ст. єдиною школою с. Пустоварівки була церковнопарафіяльна школа. Навчальний заклад підпорядковувався місцевому причту і завідували школою священики пустоварівської Свято-Покровської церкви.

В 1859 р. до Пустоварівки прибув новий священик — о. Володимир Ісаакович Ігнатович, який служив у Пустоварівці майже десяток років. Священик мав чималий досвід у вихованні та навчанні підростаючого покоління, оскільки був батьком чотирьох дітей. Отриманий досвід пастир вирішив скерувати в конструктивне русло — в 1863 р. ним була заснована церковнопарафіяльна школа. Певний час згідно тогочасних патріархальних традицій вона була суто "хлоп'ячою" — в ній навчалися лише хлопчики. Наприклад, станом на 1867 р. їх у школі налічувалося три десятки.

В 1875 р. в Покровському храмі став служити о. Стефан Чекавський, котрий мав вельми чималий досвід у вихованні та навчанні підростаючого покоління, оскільки в його родині виховувалося його семеро нащадків. За його наставництва школа продовжувала розвиватися — зокрема, в ній стали навчатися не лише хлопчики, але й дівчатка. Священик завідував школою довгих два десятиліття, протягом яких церковнопарафіяльну школу закінчили сотні школярів. На потреби школи, яка давала лише елементарні знання і навички, селяни збирали по 120 крб. на рік (в ті часи це була чимала сума). Станом на 1900 рік в ній навчалося 82 хлопчики та 6 дівчаток.

В індустріальне XX ст. Пустоварівка вступила з новим настоятелем — призначеним у 1901 р. о. Павлом Василевським. Цей пастир запам'ятався місцевим мирянам тим, що саме за його наставництва у селі було возведено новий Покровський храм. Старанним він був і стосовно місцевої церковнопарафіяльної школи. Можливо, цьому сприяв професійний педагогічний досвід священика — до прийняття духовного сану він працював звичайним шкільним вчителем у с. Жулянах. Чотири роки вчителювання позначилися на завідуванні ним пустоварівською школою, в якій стало тісно від майже сотні учнів.

Індустріальне XX ст. висунуло свої вимоги до освіти. Однокласна парафіяльна школа не в усьому їм відповідала. І напередодні І світової війни в селі було засновано двокласну державну школу, котра мала значно ширшу програму і підпорядковувалася не церковній ієрархії, а місцевому причту. Станом на 1915 р. в двох класах цієї школи навчалося 180 хлопчиків та 46 дівчаток.

(За В.Перервою)

Розвиток освіти в 20-30 роках XX ст.

На початку 1920 року в Україні утвердилася радянська влада. В 1921 році був прийнятий декрет про ліквідацію неписьменності. На Київщині розпочало діяльність товариство «Геть неписьменність».

Про ці події свідчить стаття «Ідіть до світла» з газети «Вісті Сквирщини»: «Без освіти не буде життя. Освіту ми мусимо самі собі здобувати. Народ сам собі повинен кувати щастя через власну широку самоосвіту. Отож на черзі для нашої першої роботи - відкриття хат-читалень, освітніх товариств, клубів».

Хата-читальня була відкрита в селі Пустоварівка, а 11 вересня 1923 року во­на випустила першу в районі рукописну газету «Дзвін». При хаті-читальні був створений лікнеп.

/Files/photogallery/732/1.jpgХата-читальня

З 1924 року в селі запроваджується загальне початкове чотирирічне навчан­ня дітей.

Починаючи з 1927 року, кількість учнів в школі зростає, а в 1930 році відбу­вається перший випуск учнів неповної середньої школи./Files/photogallery/732/2.jpgНеповна середня школа/Files/photogallery/732/3.jpgЦерква – Покровський храм/Files/photogallery/732/4.jpgШкола і бригада будівельників, що її збудувала в 1936 році на місці зруйнованої церкви./Files/photogallery/732/15.jpgЧисельність учнів школи села Пустоварівка

В 1936 році в селі було розібрано церкву і з цього матеріалу збудо­вано новий цегляний будинок школи.

В 1937 році в цьому будинку було відкрито се­редню школу. Сюди йшли навчатися учні з сусідніх сіл: Антонова, Ленінського, Тхорівки. Кількість учнів становила 550 чоловік.

Кількість учнів постійно зростала. В 1941 році в Пустоварівській середній школі навчалося 843 учні - найбільше за всю історію існування школи. В школі налі­чувалось 12 початкових класів (по три паралельні класи), 5-9 класи теж були парале­льними. Навчання проводилось в дві зміни.

Розвиток освіти в селі в 70-х - 2000 роках.

В 1969 році в селі була побудована нова середня школа на 560 місць. Це велике двоповерхове приміщення. В ньому розміщено 18 навчальних кабінетів, шкільна бібліотека, 3 майстерні, великий спортивний зал, актовий зал, їдальня.

В 70-х роках в школі були денна та заочна форма навчання. З 1986-1987 навчального року на основі «Основних напрямків реформи за­гальноосвітньої і професійної школи (1984) в школі відкрилися класи для навчання дітей шестиліток, а з 1989 року загальноосвітня школа перейшла на одинадцятирічне навчання.

З 1990 року при школі працює дитячий садок, в якому виховується близько 20 дошкільнят. Школа працює як навчально-виховне об’єднання.

Починаючи з 80-х років кількість учнів у школі поступово зменшується.

Відбувається перехід від паралельних класів до класів-комплектів початкової ланки, до класів, які навчаються за індивідуальною формою навчання. В 2001 році Пустоварівський навчально-виховний комплекс нараховував 114 учнів, а в 2009 - 96 учнів.

Пустоварівська школа відкрила шлях до професії вчителя своїм 75 випуск­никам, 32 з них працювали в своїй рідній школі, деякі працюють і сьогодні.

В школі працювали і працюють вчителі, які нагороджені нагрудними знач­ками «Відмінник народної освіти».

Буримський Олександр Петрович - вчитель фізичного виховання, пенсіонер.

Стадничук Надія Іванівна - вчитель початкових класів.

Бабич Надія Кирилівна - вчитель географії.

Пустоварівська школа має своїх медалістів.

МЕДАЛІСТИ ПУСТОВАРІВСЬКОЇ СЕРЕДНЬОЇ ШКОЛИ

Кива Валентина Степанівна, 1965р., срібна медаль

Мітіна Людмила Вікторівна, 1965р., золота

Саженюк Анатолій Дмитрович, 1965р., срібна

Коваленко Лідія Іванівна, 1965р., золота

Гордійчук Надія Андріївна, 1966р., срібна

Гордійчук Галина Олексіївна, 1965р., срібна

Дідківська Лідія Антонівна, 1967р., срібна

Купріянчук Олександр Іванович, 1983р., золота

Стадничук Олександр Миколайович, 1986р., срібна

Ярова Любов Вікторівна, 1986р., срібна

Бондарчук Руслана Всеволодівна, 1990р., золота

Штукована Ніна Павлівна, 1990р., срібна

Кулинич Віталій Миколайович, 1990р., срібна

Гребінник Галина Михайлівна, 2001р., золота

Смірнова Світлана Олександрівна, 2003р., золота

Паламарчук Олександр Миколайович, 2004р., золота

Стадничук Олена Іванівна, 2005р., срібна

Закоцьола Наталія Євгенівна, 2006р., золота

Волкотруб Ольга Олександрівна, 2007., золота

КЕРІВНИЦТВО ШКОЛИ

Роки Директори Заступники
1927-1930 Ганіцький Микола Денисович
1930-1935 Поліщук Петро Порфирович
1935-1936 Дейнега Степан Митрофанович
(біолог за фахом)
1936-1937 Мельник Микола Григорович
(історик за фахом)
1937-1941 Сереблянський Максим Трохимович
(хімік за фахом)
Нагорна Галина Микитівна (математик за фахом)
1944 -1945 Нагорна-Шарова Галина Микитівна
(математик за фахом)
1945-1947 Цемох Григорій Степанович (історик за фахом) Кулеша Настя Кирилівна (біолог за фахом)
1947-1955 Бондаренко Мефодій Трохимович
(математик за фахом)
Омельченко Петро Остапович
(філолог за фахом)
1955-1960 Гнедюк Ілля Сергійович (історик за фахом) Коваленко Іван Васильович (математик за фахом) Костюк Олександр Миколайович
(математик за фахом)
1961-1969 Мітін Віктор Захарович (історик за фахом) Дідківський Антон Станіславович
(хімік за фахом)
Грінчій Мотря Романівна
(математик за фахом)
1969-1975 Кротевич Франц Григорович
(математик за фахом)
Перев’язко Людмила Кирилівна
(філолог за фахом)
1975-1978 Діденко Григорій Іванович (географ за фахом) Перев’язко Людмила Кирилівна
(філолог за фахом)
1978-1989 Перев’язко Людмила Кирилівна
(філолог за фахом)
Бондар Одарка Гордіївна (математик за фахом)
1989-1991 Максименко Анатолій Петрович
(філолог за фахом)
Аносова Марія Сергіївна (хімік за фахом)
1991-1993 Мандрига Олександр Володимирович
(вчитель початкових класів)
Бабич Надія Кирилівна (географ за фахом)
1993-2000 Бабич Надія Кирилівна (географ за фахом) Волкотруб Галина Леонідівна
(географ за фахом)
2000- Волкотруб Галина Леонідівна
(географ за фахом)
Ракоча Руслана Всеволодівна
(філолог за фахом) Чабанна Ніна Павлівна (історик за фахом)

Директори школи

/Files/photogallery/732/1.png
/Files/photogallery/732/2.png
/Files/photogallery/732/3.png
/Files/photogallery/732/4.png
/Files/photogallery/732/5.png
/Files/photogallery/732/6.png

Кiлькiсть переглядiв: 983